Важка, але потрібна праця. Галина Іваник розповіла про роботу вінницьких двірників

Вінниця спить, а Галина Іваник вже працює. Кожен день, за будь-якої погоди, в будні та вихідні, протягом 42 років вона проводить інвентаризацію та йде на роботу, щоб зберегти це місце в чистоті та порядку.

Про важку та важливу працю Галини Іваник та всіх керівників міста Вінниці розповідає офіційний сайт міської ради.

«Я рано почав працювати, хотів стати самостійним, щоб не залежати від батька. Мама померла, коли мені було п’ять років, – розповідає Галина Іваник. – Спочатку я близько року працював на ламповому заводі. В ЖЕК мене привела свекруха у 1980 році. Мені тоді було 20 років. Так і залишилося. «Заросли», як кажуть.

Спочатку працювала в 10-му ЖЕКу, потім – у 12. Нині жінка працює в КП «Керуюча компанія «Житло-Гарант».Втім, за цей час змінилася не тільки назва ЖЕКу.

Загалом у Вінниці приблизно 300 доглядачів.

Офіційно робочий день представника цієї професії починається о 6-6:30 ранку, насправді – все залежить від погоди.

Найбільше зусиль доводиться докласти взимку і восени, коли потрібно зібрати листя або сніг.

«Взимку, якщо ввечері чи вночі випав сніг, виїжджаємо о 5 ранку. Землі у нас багато, тож треба їхати раніше, — каже жінка. – Якщо є лід, його потрібно почистити, потовкти, посипати. Тепер для нього використовуємо більше сит – менше солі. Але скрізь не розллєш. Звичайно, зими вже не такі суворі, як раніше. При цьому хочеться зробити все якісно – адже найприємніше, коли все красиво і чисто».

Влітку попільнички потрібно прибирати о пів на восьму.

— Добре, що тепер регулярно вивозять сміття, яке не накопичується, як раніше, — каже пані Галина. – «Випадкових» людей теж треба підбирати з самого ранку. Розумієте, це аркуш паперу, який валяється, ми називаємо його випадковим. Випадково вони впали чи ні, хто знає. Люди бувають різні, на жаль, є й ті, хто викидає речі з вікна, ніби в квартирі нема відра».

Окрім прибудинкової території, займається прибиранням під’їздів.

«У нас є графік, конкретні години прибирання під’їздів, ми намагаємося його дотримуватися, навіть якщо доводиться адаптуватися до відключень електроенергії»каже жінка.

Коли почалася повна війна, вінницькі двірники взялися за облаштування та прибирання підвалів. Галина Іваник розповідає, що на початку війни у ​​Вінниці цілі бригади двірників влаштовували укриття і навіть збирали пляшки для коктейлів Молотова. А ще – зробили баночки для траншейних свічок.

«Знаєте, зараз люди, напевно, більш згуртовані, кожен намагається максимально допомогти для досягнення спільної мети». – резюмує пані Галина.